Розмір тексту:

Боротьба за права жінок триває

Варіс Діріе стала першою жінкою, яка привернула увагу світової громадськості до жіночого генітального обрізання. У 1997 році генеральний секретар ООН, Кофі Анен, призначив її спеціальним послом ООН у боротьбі із цим жахливим ритуалом. Відтоді обрізання заборонено в багатьох країнах. Але не зважаючи на це, щодня продовжують калічити понад 6000 дівчаток.

«Квітка пустелі» (Desert Flower) — автобіографічний фільм про історію Варіс Діріе.

Жанр: драма.

Сюжет: Варіс проста дівчинка із Сомалі, однієї з найбільш бідних і небезпечних країн Африки. У п'ять років їй по-звірячому обрізали статеві органи. І вона вижила. У 13 років дівчинку насильно майже видали заміж за 60-річного чоловіка. І вона втекла!

Варіс місяць блукала пустелею серед диких звірів, дивом залишившись живою. Дбайлива бабуся відправила онуку в Лондон із дядьком-дипломатом як прислугу. Незабаром у Сомалі починається громадянська війна, посол з родиною покидають Англію, а Варіс залишається й нелегально влаштовується прибиральницею в McDonalds. Дівчину помічає відомий фотограф Теренс Донован і відкриває їй світ високої моди…

«Я люблю свою маму, родину і Африку. Більше ніж 3000 років сім'ї щиро вірять у те, що дочка, яка не обрізана, — нечиста. Тобто, те що в нас поміж ногами — не чисте, його треба видалити й зшити як доказ невинності та добродіяння. У першу шлюбну ніч наречений бере лезо або ніж і робить розріз перед тим, як проникає в наречену. Необрізані дівчата не можуть вийти заміж, тому їх виганяють із села і прирівнюють до повій.

Ця практика триває, хоч її не описує Коран. І всі миряться з тим, що в результаті обрізані жінки стають на все життя хворими психічно і фізично. Наскільки сильніше став би наш континент, якби цей ритуал скасували? Ще дитиною я сказала, що не хочу бути жінкою. Навіщо, якщо це так болісно і сумно? Але тепер, коли я виросла, пишаюся бути тією, ким я є. І в інтересах усіх нас спробувати змінити те, що це означає — бути жінкою», — Варіс Діріе.

Мітки: