Коментар Володимир Нечипорук про UFW

Розмір тексту:

«Люди з інвалідністю мають бути абсолютно повноправними учасниками будь-яких процесів, і fashion процесу зокрема».

Вже завтра стартує новий сезон Ukrainian Fashion Week — Season No Season. Напередодні цієї події ми вирішили поговорити з генеральним продюсером UFW — Володимир Нечипорук, аби дізнатись досвід залучення людей з інвалідністю в українські тижні моди.

Розкажіть, коли Вас зацікавила інклюзія.

Тема інклюзивності цікавила мене давно, з 90-х років минулого тисячоліття, коли я вперше потрапив у США. Тоді я побачив панянку-поліцейську на візку, яка була у формі з наручниками, пістолетами та усіма атрибутами поліцейських. Це мене дуже вразило, бо на той момент був сильний стереотип, що люди з інвалідністю – це «інваліди», яким важко, неможливо і вони взагалі прозібають на хліб і воду, не кажучи про якісь реалізації. Потім з’явився Параолімпійський рух, яким я захоплювався заочно. А в 2011 році познайомився вже ближче з параолімпійським українським комітетом, спортсменами і якось воно зачепило, що ми передружились з великою купою людей з інвалідністю. З багатьма дружимо і співпрацюємо протягом останніх 9 років.

Що Вас надихає розвивати інклюзивний напрям в fashion сфері?

Я вважаю себе людиною європейських цінностей. Я мрію жити в європейській цивілізованій Україні. Демократія, свобода вибору, інклюзивність – поняття одного ґатунку і я намагаюсь їх, як можу, розвинути.

У якості кого могли бути люди з інвалідністю на Ukrainian Fashion Week у 2011 році?

Там було дві складові: волонтери та гості, які могли просто прийти на покази, що теж було досить великим відкриттям. З іншого боку був стереотип, що тиждень моди – це якась потостороня подія, на яку можуть дістатись тільки члени закритого ордену.

Які зараз доступні опції для людей з інвалідністю на Ukrainian Fashion Week?

Ми почали з волонтерства та гостей, плюс була опція для супроводжуючих, а потім почали реалізовувати всередині проєкти – від фотовиставки за участю моделей з інвалідністю, їх участю в показах і, мабуть найцікавіший проєкт, який ми хочемо розвинути — Резиденція Fashion Inclusia. Він передбачає, що перед тижнем моди ми інтенсивно навчаємо фешн-професіям, а під час тижня моди люди з інвалідністю отримують практичні навички і працюють в командах професіоналів. Тобто вони не є окремо від фешн-процесу, вони такі самі члени команди, як і всі інші. На сьогодні вдалось зробити перші кроки в напрямку візажистів, також, була невелика резиденція по фотографії. Сподіваємось, що покращиться фінансова ситуація і взагалі карантинна в Україні та світі і ми будемо розвивати далі цей проєкт.

Плануєте розвивати напрямок дизайну одягу в рамках проєкту Fashion Inclusia?

Таких запитів не було. Це спекуляція, яку хотілось би уникнути. Якщо людина має талант до моделювання, то ролі не грає вона з інвалідністю чи без. Я бачу багато проєктів, де беруть людей з різною інвалідністю і за три тижні вчать їх дизайну. Це подвійна профанація: зневага до професії дизайнера та зневага до людей з інвалідністю, думаючи, що їм вибачиться непрофесійність та безталанність у будь-якій професії. Тому я проти будь-яких штучних сепарацій за професійною чи іншою ознакою.

Чи доступний Мистецький Арсенал?

Останні 10 чи більше років ми працюємо на майданчику Мистецького Арсеналу, члени якого зробили дуже багато для того, щоб він був інклюзивним. Будь-яка інспекція з інклюзивності дасть їм дуже високі оцінки! Тому, будь-які реалізації проєктів по інлюзивності можливі на ньому.

З організаторського боку ведеться робота щодо доступності. А чи є серед дизайнерів тенденція до створення адаптивного одягу?

Це можливо, але не зрозуміло наскільки це актуально. Коли є запит, то така адаптація відбувається. Бачивши, у що вдягнені панянки з інвалідністю, я розумію, що все добре з адаптацією конструкторських рішень. Але я не впевнений, наскільки активований цей запити по відношенню до дизайнерів. Не буде спеціалізованого дизайнера, який раптом буде робити моделі тільки з адаптацією. Тут більше має бути затребуваність з боку спільноти людей з інвалідністю. Хоча, якщо буде відділ одягу для людей з інвалідністю – це, в чергове, ми повернемось у совок тільки на якомусь іншому рівні. Знову якась штучна сепарація.

Сьогодні в світі моди існують тренди на екологічність, розумне споживання та толерантність. Доречно залучати людей з інвалідністю на модні покази чи це показові дії?

Якщо це органічно і професійно, то це доцільно. Справа в тім, що не кожна людина без інвалідності може бути моделлю. Давайте візьмемо людей низького зросту і випустимо їх на подіум. Це буде штучно. Але якщо людина з інвалідністю модельних параметрів та талановита до цього, то всі інші ознаки вторинні. В Україні і світі багато дизайнерів використовують моделей з інвалідністю в своїх колекціях, але це не повинно бути штучно. Мене дуже часто просять: «Давайте зробимо показ на людях з інвалідністю». Ні, такого не буде, бо це якась резервація. Усі подивляться і будуть або плакати від жалю, або плакати від захоплення мужністю. Цього не повинно бути. Люди з інвалідністю мають бути абсолютно повноправними учасниками будь-яких процесів, і fashion процесу зокрема.

Минулого року Ви відвідали першу Школу для дівчат з інвалідністю.

Розкажіть, що вас вразило. До того, як я потрапив у Школу, я спілкувався з випускниками та випускницями таборів і думав, що це настільки природньо, що мої волонтери та друзі такі соціалізовані, а виявилось, що це важка праця з досвідченими тренерами. Дуже вразило, що цьому треба вчитись, це не проста наука.

Які маєте інсайти від роботи з людьми з інвалідністю?

Найголовніше, коли я думаю, що у мене дуже серйозні проблеми, то треба поспілкуватись з людьми з інвалідністю, які заряджають своєю енергією. Потім розумієш, що твої проблеми не настільки складні. Треба трошки напружитись і подолати їх. Цей стимул для мене дуже важливий. Також, дуже цікаво дивитись, як люди з інвалідністю розвивають інклюзивність в Україні.

Матеріал створено в рамках проєкту «ІнваФішки – Від дому до культури!», який реалізується Український культурний фонд.